Як проходить аудиторська перевірка: сім етапів

Більшість неприємних сюрпризів під час аудиторської перевірки виникає не через цифри, а через те, що замовник не знав, як влаштований процес: коли прийдуть питання, скільки їх буде, що означає «вибірка» і чому аудитор просить банк підтвердити залишок, який видно у виписці. Нижче сім етапів у тому порядку, в якому вони справді відбуваються.

1. Розмова і оцінка обсягу

До будь-яких документів аудитор має зрозуміти, з чим має справу: вид діяльності, обороти, кількість ділянок обліку, наявність зовнішньоекономічних операцій, стан бази. На цьому етапі і формується вартість. Якщо фірма називає ціну, не подивившись нічого, це радше поганий знак, ніж гарний.

2. Лист-зобов’язання і договір

Лист-зобов’язання фіксує те, що потім рятує обидві сторони: предмет перевірки, стандарти, за якими вона проводиться, відповідальність керівництва за звітність і відповідальність аудитора за думку. Саме тут має бути записано, якою мовою буде звіт і до якої дати. Усні домовленості про дедлайн не працюють.

3. Планування і оцінка ризиків

Аудитор визначає суттєвість, тобто суму, помилка понад яку впливає на рішення користувача звітності, і вирішує, які ділянки перевіряти глибше. Це не формальність: від суттєвості залежить розмір вибірки, а отже і те, скільки документів у вас попросять.

4. Запит документів

Перший список приходить одразу після договору і містить базові речі: установчі документи, оборотно-сальдову відомість, головну книгу, банківські виписки, договори, реєстри основних засобів, зарплатні відомості. Далі списки стають вужчими і точнішими, бо формуються під вибірку.

Практична порада: призначте одну людину, яка збирає документи і має право писати контрагентам. Перевірки, де документи йдуть від п’яти різних людей, тривають удвічі довше.

5. Процедури по суті

Це основна частина роботи, і вона складається з чотирьох типів дій.

• Перевірка вибірки операцій. Аудитор не дивиться всі документи, це фізично неможливо. Він бере вибірку за правилами стандарту і за нею робить висновок про сукупність.
• Зовнішні підтвердження. Запити банкам, контрагентам, іноді юристам. Так, залишок видно у виписці, але стандарт вимагає підтвердження від самого банку, бо виписку теоретично можна підробити, а відповідь банку йде повз клієнта.
• Спостереження за інвентаризацією. Якщо запаси суттєві, аудитор має бути присутнім під час перерахунку, а не вивчати акт постфактум.
• Аналітичні процедури. Порівняння з попередніми періодами і з галуззю. Саме вони зазвичай і виявляють, куди дивитися далі.

6. Обговорення знахідок

Нормальна практика це проміжні питання по ходу, а не список сюрпризів у кінці. До фінального звіту ви маєте побачити перелік знахідок і мати час пояснити або виправити те, що виправляється. Окремо готується лист керівництву: у ньому те, що не впливає на думку аудитора, але варте уваги, наприклад слабкі місця в контролі.

7. Звіт

Аудиторський звіт містить думку: немодифіковану, із застереженням, негативну або відмову від висловлення думки. Перед підписанням керівництво надає письмове запевнення про повноту наданої інформації. Після цього звіт підписується і передається.

Строк для типової перевірки середнього підприємства це від двох до чотирьох тижнів активної роботи, і майже завжди він визначається швидкістю надання документів, а не швидкістю аудитора.

Що з цього робимо ми

Ми виконуємо ініціативні аудиторські перевірки на замовлення власника, банку чи покупця, аудит грантів і донорських проєктів, податковий і кадровий аудит. Обов’язковий аудит фінансової звітності ми зараз не виконуємо, поки триває перевірка контролю якості, але критерії обов’язковості перевіряємо безкоштовно за один робочий день.